Типи термінологічних словників

Типи термінологічних словників

Термінологія може виконувати свої основні функції — позначати наукові поняття і задовольняти потреби спілкування фахівців — у тому випадку, якщо вона буде загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.

Кодифікація термінів — це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.

Сьогодні в Україні видається велика кількість словників з різних галузей знань. Це в основному словники таких типів: перекладні, енциклопедично-довідкові, тлумачно -перекладні.

Перекладні словники — найпоширеніший тип сучасних термінологічних словників. При цьому більшість із них — російсько-українські видання, що зумовлено як об’єктивними потребами професійного спілкування, так і синдромом залежності, виробленим у попередні століття: намаганням довести, що українська мова здатна називати всі наукові поняття не гірше за іншу (в різні історичні періоди — російську, німецьку або польську). Українсько-російських словників зараз виходить набагато менше.

Серед двомовних термінологічних словників поряд з російсько-українськими найчастотнішими є англійсько-українські, латинсько-українські тощо. Термінологічні словники можуть бути тримовними, значно рідше — чотири-семимовними.

Енциклопедично-довідкові словники подають пояснення наукових понять, а не просто фіксують терміни. Словникова стаття в лексикографічних працях такого типу складається з двох частин — назви поняття і його означення (дефініції). Наприклад:

Імпорт — ввезення з-за кордону на комерційних засадах товарів, послуг, цінних паперів, капіталів, технологій (у формі чужоземних кредитів та інвестицій) для реалізації на внутрішньому ринку країни. Будучи результатом міжнародного розподілу праці, І. сприяє економії робочого часу, повнішому задоволенню потреб національної економіки та населення.

(А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк. Словник-довідник з підприємництва та економіки будівництва. — Львів, 1994).

Тлумачно-перекладні словники — це праці змішаного типу, які перекладають термін іноземною мовою (або кількома мовами) і подають його тлумачення. Цікавою лексикографічною працею, яку можна вважати певним сим­волом нашого часу (вибух інтересу до економічної науки) є «Тлумачно-термінологічний словник з ринкової економіки» (Харків, 1994), де, крім тлумачення, подано відповідники до українського терміна російською, англійською, німецькою, французькою, іспанською мовами.

5.189.137.82 © studopedia.ru Не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования. Есть нарушение авторского права? Напишите нам.

Типи термінологічних словників

Кодифікація термінів — це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.

Значення термінів зафіксовано у спеціальних словниках, довідниках. Розрізняють такі види: словники терміносистем, затверджені у вигляді стандартів; словники термінології (універсальні енциклопедії, галузеві енциклопедії, галузеві термінологічні словники).

Перекладні словники — найпоширеніший тип сучасних термінологічних словників. Серед двомовних термінологічних словників поряд з російсько-українськими є англійсько-українські, латинсько-українські тощо, окрім того, ще укладають тримовні, значно рідше — чотири-семимовні.

Енциклопедично-довідкові словники фіксують терміни, подають пояснення наукових понять. Словникова стаття в лексикографічних працях такого типу складається з двох частин — назви поняття і його означення (дефініції*).

Тлумачно-перекладні словники — це праці змішаного типу, які перекладають термін іноземною мовою (або кількома мовами) і подають його тлумачення. Цікавою лексикографічною працею, яку можна вважати певним символом нашого часу є «Тлумачно-термінологічний словник з ринкової економіки» (Харків, 1994), де, крім тлумачення, подано відповідники до українського терміна російською, англійською, німецькою, французькою, іспанською мовами.

Кілька років тому електронні словники перевернули свідомість лінгвістів, перекладачів, самих лексикографів та пересічних громадян, що мають справу з іноземною мовою. Електронний словник — комп’ютерна база даних, що містить особливим чином закодовані словникові статті, які дозволяють добирати потрібні слова, часто з урахуванням морфологічних форм і особливостей поєднання слів.

Термінологічні словники — це словники, в яких зібрані, систематизовані терміни, вживані у певній галузі науки, розтлумачено значення їх, названо походження. Такі словники можуть бути:

Українська мова має термінологічні словники з багатьох галузей науки:

— тепломеханіки та газотехніки;

Типи термінологічних словників (якщо виходити зі специфіки розбудови словникових статей) не відзначаються такою різноманітністю, як загальномовні. Це перш за все зумовлено звуженою і цілеспрямованою специфікою використання термінологічної лексики у порівнянні із загальновживаною. Серед цих словників, як було уже відзначено, виділяються багатогалузеві, галузеві та вузько галузеві, а за способом викладу поняття терміна укладено 270 перекладних словників і 280 енциклопедичних видань. Серед перекладних репрезентуються дво- [РУСНТ; СТБА], три- [Комова; Ольховой; СБ; УЛАМТС], чотири- [ОПФ] і п’ятимовні словники [Іваницький, Кияк].

Під час творення термінологічних словників, особливо у процесі вибору чи підборі термінів, можуть широко використовуватися діалектні слова, ремісничі етнічні терміни, які часто зараховують до народної термінології. Терміни такого зразка, будучи введеними в той чи інший термінологічний словник, не зразу стають елементами відповідної термінологічної системи. Для цього потрібний час «адаптації» їх у наукових дослідженнях, поширення на виробництві, утвердження у спеціальному усному науковому мовленні. Однак вже сам факт їх уведення в реєстр словника свідчить про пошук варіанта, про ймовірність його використання.

Типи термінологічних словників (відповідно до фаху).

Філологічні словники містять інформацію про слова. Існують різні типи філологічних словників. Більшості людей відомі двомовні словники . до них ми звертаємося під час вивчення іноземних мов, перекладу текстів з однієї мови на іншу.

Надзвичайно різноманітними є одномовні словники. Відомості про правильне написання слів можна дізнатися в орфографічному словнику . про те, як треба вимовляти слово, — в орфоепічному словнику (тобто словнику правильної літературної вимови).

Етимологічні та історичні словники описують походження слова, його шлях у мові, всі зміни, які відбулися з ним на цьому шляху.

Граматичні словники містять інформацію про морфологічні та синтаксичні властивості слова; у зворотних словниках слова розміщені за алфавітом їх кінцевих літер (іноді це потрібно для деяких лінгвістичних досліджень).

Існують також словники іншомовних слів, термінологічні, діалектні, словники мови письменників, словники мовленнєвих помилок та труднощів. Словник може охоплювати не всю лексику мови, а певні групи слів: такими є словники синонімів, антонімів, омонімів або паронімів.

Цей перелік був би неповним без двох типів словників, що мають найдавнішу лексикографічну традицію. Це тлумачні та ідеографічні словники. І в тих, і в інших пояснюється значення слова. Але в тлумачному словнику слова розміщені в алфавітному порядку, а в ідеографічному — за групами, які виділяються на підставі деяких спільних властивостей речей та понять (наприклад, таких: «людина», «тварина», «дія», «фізична властивість» і т. ін.).

Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.

1. Поняття абревіатури

2. Класифікація абревіатур

3. Правила скорочування слів

Абревіатура (італ. від лат. скорочую) — скорочене складне слово (іменник), утворене з початкових літер чи початкових слів, на основі яких твориться скорочення. Суттєвою озна­кою абревіатур є стабільна вимова за назвами букв (рідше звуків) та — як результат її — лексикалізація графічних скорочень, якої з часом на­бувають частовживані й загальновживані довгоживучі абревіатури, напр. Кабмін, ЖЕК, НАТО, ООН тощо. Основні умови їхнього функ­ціонування — доцільність, зрозумілість, стандартність.

Класифікація абревіатур залежно від їхньої структури та вимови має такий вигляд:

1. Ініціальні абревіатури утворені з початкових літер (звуків) слів, які входять у вихідне словосполучення:

а) буквені — їх вимовляють як букви: СНД- Співдружність Незалеж-
них Держав; МЗС — Міністерство закордонню; справ;

б) звукові — їх вимовляють як звуки: ЄШКО — Європейська школа
кореспондентської освіти; НАН — Національна академія наук;

2 Абревіатури складового типу — утворені усіченням основ двох (або більше) слів, з початкових складів мотивуючого складного на­йменування: інтерпол (інтернаціональна поліція), військкомат (військовий комісаріат), торгпред (торговель­ний представник),

3.Абревіатури змішаного типу утворені з початкової частини або частин слів і повного слова. Це дуже поширений тип абревіатур у сучасній українській мові: держмито, спецзамовлення, госпрозрахунок, дипкур’єр, генпрокурор, держсекретар, начштабу, техогляд, медсес­тра, турбюро, Донвугілля, Нацбанк, Галсервіс.

4. Комбіновані абревіатури утворені одразу двома зазначеними вище способами: НДІБудшляхмаш, НДІторгмаш, ХарБТІ, АвтоЗаЗ.

Творення складно скорочених слів мусить відповідати таким вимо­гам :

а) слово має легко «розгортатися9quot; в повне найменування;

б) не має збігатися зі словом або скороченням, які вже є в мові;

в) відповіда­ти нормам українського правопису.

Окремі абревіатури, які активно функціонують у сучасному по­літичному житті українського суспільства, мова запозичила в гото­вому вигляді без перекладу з мов міжнаціонального спілкування, зокрема англійської: НАТОПівнічноатлантичний блок; ЮНЕСКО — Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

Абревіатури є однослівним еквівалентом скорочення. Це самостій­ні слова-іменники, що мають граматичний рід, можуть бути незмінни­ми або відмінюватися за відмінками. У невідмінюваних абревіатурах буквеного типу рід визначають за головним словом мотивуючого сло­восполучення, напр. НТР (ж. р.) — науково-технічна революція. В ін­ших абревіатурах рід визначається граматично, за фінальною части­ною скорочення, напр. Донбас, загс — чоловічого роду, бо закінчують­ся на приголосний.

1) які утворюються з початкового складу прикметника і повної фор­ми іменника, напр. педінститут, медсестра, за зразком самостійних іменників, що входять до їхнього складу;

1) які утворюються з початкових звукосполучень або початкових звуків мотивуючого складного найменування, напр. нардеп, жек, загс; за зразком тих іменників, з якими вони збігаються за зовніш­ньою формою, тобто як іменники чоловічого роду другої відміни твер­дої групи;

Не відмінюються абревіатури:

1) у яких другий елемент має форму непрямого відмінка, напр. завканцелярії, комроти, начштабу;

2) ініціально-буквені чи ініціально-звукові, які не сприймаються як іменники, що мають визначений рід і тип відміни, напр. ПТУ, ЗАТ.

Правильність написання, точність граматичної форми можна пе­ревірити за спеціальними словниками скорочень української мови.

Правила скорочування слів

Окрім скорочень, придатних до вживання в усній і писемній формі мовлення, у діловому спілкуванні існують скорочення, призначені для зорового сприйняття, — графічні, текстові. Ці скорочення не є слова­ми, їх використовують лише на письмі. На відміну від лексичних ско­рочень, їх можна розшифрувати та прочитати повністю. Зазвичай, це скорочення, позначені малими буквами. За написанням графічні ско­рочення є декількох типів:

— крапкові (їм. див. с, м.);

— дефісні (ін-т, р-н, б-ка, з-д);

— із скісною рискою ( а/с, в/с, в/ч);

нульові — на позначення фізичних, метричних величин, грошо­вих одиниць та ін. лише після цифр ( 20 хв, 5 кг, 300 грн);

— комбіновані (пд.-зах. пн.-сх.) та ін.

Стандартними є такі типи скорочень :

а) поштові назви, назви адміністративних одиниць: м. смт, обл.,
р-н, ст. вул.;

б) назви посад і звань: асист. доц. проф. канд. техн. наук, зав.,
зам. член-кор. акад.;

в) назви дат і календарних термінів: н. е. в. ст. м-ць, р. рр.;

г) грошові одиниці та числові назви: грн, коп. тис, млн, млрд;

д) форми звертання: п. гром.;

е) фізичні, метричні величини: т, га, г, кг, л, мл, км, хв, год.;
є) найменування документів: квит. накл.;

ж) текстові позначення: див. пор. напр. с, та ін. і т. ін. табл.,

Усі скорочення слів мусять бути загальноприйнятими і зрозумі­лими, зафіксованими у державних стандартах і словниках. Не варто перевантажувати текст графічними скороченнями. Існують такі пра­вила користування скороченнями :

— слово має закінчуватися на приголосну (за невеликими винятка­ми — о.острів, отець, А — ампер);

— слово має мати запас стійкості, щоб сприйматися однозначно (філол. філос);

не можна скорочувати в тексті ключових слів;

— написання скорочення має бути уніфікованим у межах тексту.

Є багато окремих правил, що потрібні у процесі роботи з докумен­тами. Наприклад, варто запам’ятати правильні скорочення місяців року: січ. лют. берез. квіт. трав. черв. лип. серп. верес, жовт. лис­ток. груд.; не розділяти крапкою подвоєння рр. — роки; не можна ско­рочувати імена та імена по батькові (/.—Іван, М.Михайло, а не Ів. Мих.); не скорочувати стор., а лише правильно — с; писати правильно — напр., а не Н-д: чи Н: та ін.

Скорочення слів використовують і для стислого письма, під час конспектування. Скорочувати можна різні частини мови, намагаючись дотримуватися загальноприйнятих норм, а не власних правил.

Тема Особливості використання граматичних форм іменників, прикметників

Слід пам’ятати, що:

1. Перевагу віддавати абстрактним, неемоційним іменникам книжного походження: звершення, маркетинг, лабораторія, прецедент.

Отже, треба уникати вживання іменників із розмовного сти­лю, із суфіксами збільшеності чи зменшеності, з усіченою осно­вою тощо й заміняти їх нейтральними, книжними іменниками або іншими частинами мови чи розгорнутими пояснювальни­ми конструкціями. Анонімка – анонімний лист, сотняга — сотня, злодюжка – злодій, авто — автомобіль

2. Написання іменників на означення статусу, професії, поса­ди, звання (у більшості випадків) у чоловічому роді, наприклад:

викладачка хімії викладач хімії

Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад: бухгалтер фірми виявив

Форми жіночого роду набувають лише залежні займенни­ки та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо, наприклад: завідувач кафедри української мови доцент Креч Тетяна Василівна зазначила, що.

Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиха, поетеса, студентка, уче­ниця та ін.

Примітки:1. Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, по­коївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття).

2. Рахівниця — прилад для лічби (не фах).

3. Збірні іменники. що позначають:

а) сукупність однакових або подібних понять, істот, тва­рин, предметів тощо заміняти іменниками у формі множини, наприклад: студентство – студенти, професура — професори

б)сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати за допомогою додат­кових слів, що пояснюють узагальнення, наприклад: заводчани – працівники заводу, городяни – мешканці міста

4. Уживати форму Кл. відмінка тільки у звертанні до осіб, називаючи:

знавцю, колего, товаришу, директоре, завідувачу, голово

Типи термінологічних словниківУвага! Прізвища у звертаннях іноді можуть мати також форму Н. відмінка.

5. Уникати двозначності та багатозначності іменників без додаткового пояснення.

На сходах стояв дипломат. На сходах стояв невеликий металевий дипломат.

На сходах стояв сивий дипломат.

6. Указуючи час за роком, узгоджувати іменник із числів­ником, займенником чи прикметником не в М. відмінку з при­йменником у (в), а в Р. відмінку без прийменника. наприклад: У наступному році. -Наступного року.

7. Для іменників чоловічого роду II відміни в 3н відмінку однини нульового закінчення: підписали акт, отримав лист, узяв олівець, видав наказ і под.

8. Уживати іменник, дотримуючись унормованих форм числа. наприклад:

придбали нову шкіряну мебель придбали нові шкіряні меблі
9.Пам’ятати. що:

—кількісний іменник раз у сполученні із числівником та іменником половина має форму рази: Продук­тивність підприємства збільшилась у два з полови­ною рази. Якщо дробовий числівник виражений десят­ковим дробом, то маємо форму раза. Продуктивність підприємства збільшилась у два й чотири десятихраза;

—в Ор. відмінку множини іменників II відміни та мно­жинних іменників слід використовувати лише закін­чення -ами (-еми), -има, наприклад:

з п’ятьма колісьми із п’ятьма колесами

одиниці виміру мають паралельну форму в Р. Відмінку множини: децибелів і децибел, ватів і ват,але лише бітів, джоулів, ергів, мілібарів, байтів.
Форма множини може позначати не саму речовину, а її конкретні види, сорти, типи: Залізницею прибува­ли мінеральні добрива, машинні масла.

Але. Наприкінці XX й на початку XXI ст. (століття, а не століть), бо однорідними членами є не числів­ники, а іменники кінець, початок;

—не можна відмінювати неживі предмети як живі істо­ти, наприклад:

потужних КрАЗів і МАЗів. потужні КрАЗи й МАЗи

10. Надавати перевагу не дієсловам, а віддієслівним імен­никам, наприклад:

допомагати падати допомогу

II. Іменник (додаток) після дієслів повідомляти, сповіщати повинен стояти в 3. відмінку, а не в Д. наприклад: сповістити інженерові — сповістити інженера

12. Уживання низки дієслів пов’язано з іменником, який повинен стояти в Р. а не в 3. чи Д. відмінку, наприклад: зазнати біду — зазнати біди

1. Перевага надається прикметникам книжного походження автобіографічний, балансовий, валютний, зоологічний, ідеальний, конфіденційний, маршрутний.

2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін. працьовитіший дуже працьовитий

3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш,найменш, але слід уникати вживання суфікса -іш-.більш рішучіший — більш рішучий

У формах М. відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення –ому: на попереднім засіданні – на попередньому засіданні

5Замість розмовної форми треба користуватися конкрет­ним визначенням.

чималий, чималенький, великий, більший за.

6Уникають уживання присвійних прикметників. замінюю­чи їх іменниками або відповідними прикметниковими форма­ми. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у Р. Відмінку: Студентові досягнення – досягнення студента

Але усталеним є вживання присвійних прикметників у: 1) термінологічних словосполученнях:кесарів розтин, базедова хвороба, рентгенівський апарат ;

6) у крилатих висловах: аріаднина нитка, авгієві стайні, езопівська мова.

7 Уникають уживання прикметників, що походять від гео­графічних назв з додатковим роз’яснюючим іменником: білоцерківський житель-житель м. Біла Церква

Але усталеним є вживання подібних прикметників, які озна­чають географічні назви, що походять: а) від топонімів та інших географічних назв: Харківська область, Красноярсь­кий край

б)від імен, прізвищ чи псевдонімів:Соломонові острови, Маґелланова протока

8 Прикметник узгоджується з іменником на означення пев­них професій, посад та звань жінок лише в чоловічому роді. Старша викладачка – старший викладач

9 Для визначення часу за роком треба вживати відповідні прикметники в Р. відмінку без прийменника у (в), або ж при­слівник:уминулому році. — торік. (минулого року)

10 Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закін­чень з іменниками на позначення невизначеної кількості одно­рідних предметів, що існують у певній сукупності. медичні приладдя — медичне приладдя

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. В случае нарушения авторского права напишите сюда.

Типи термінологічних словників

Термінологія може виконувати свої основні функції — позначати наукові поняття і задовольняти потреби спілкування фахівців — у тому випадку, якщо вона буде загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.

Кодифікація термінів — це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.

Сьогодні в Україні видається велика кількість словників з різних галузей знань. Це в основному словники таких типів: перекладні, енциклопедично-довідкові, тлумачно -перекладні.

Перекладні словники — найпоширеніший тип сучасних термінологічних словників. При цьому більшість із них — російсько-українські видання, що зумовлено як об’єктивними потребами професійного спілкування, так і синдромом залежності, виробленим у попередні століття: намаганням довести, що українська мова здатна називати всі наукові поняття не гірше за іншу (в різні історичні періоди — російську, німецьку або польську). Українсько-російських словників зараз виходить набагато менше.

Серед двомовних термінологічних словників поряд з російсько-українськими найчастотнішими є англійсько-українські, латинсько-українські тощо. Термінологічні словники можуть бути тримовними, значно рідше — чотири-семимовними.

Енциклопедично-довідкові словники подають пояснення наукових понять, а не просто фіксують терміни. Словникова стаття в лексикографічних працях такого типу складається з двох частин — назви поняття і його означення (дефініції). Наприклад:

Імпорт — ввезення з-за кордону на комерційних засадах товарів, послуг, цінних паперів, капіталів, технологій (у формі чужоземних кредитів та інвестицій) для реалізації на внутрішньому ринку країни. Будучи результатом міжнародного розподілу праці, І. сприяє економії робочого часу, повнішому задоволенню потреб національної економіки та населення.

(А. Г. Загородній, Г. Л. Вознюк. Словник-довідник з підприємництва та економіки будівництва. — Львів, 1994).

Тлумачно-перекладні словники — це праці змішаного типу, які перекладають термін іноземною мовою (або кількома мовами) і подають його тлумачення. Цікавою лексикографічною працею, яку можна вважати певним символом нашого часу (вибух інтересу до економічної науки) є «Тлумачно-термінологічний словник з ринкової економіки» (Харків, 1994), де, крім тлумачення, подано відповідники до українського терміна російською, англійською, німецькою, французькою, іспанською мовами.

§ 18. Основні типи словників

Розрізняють два типи словників – енциклопедичні і лінгвістичні (філологічні).

Енциклопедичними словниками називаються словники, у яких наводяться відомості про позначувані словами явища і предмети, а також наукові поняття, біографічні довідки про окремих осіб, відо-мості про населені пункти, країни, різні події тощо.

У лінгвістичних словниках наводиться інформація про слова (тлумачення прямих і переносних значень слів, з’ясування семан-тичних відношень між словами (синонімічних, антонімічних), відо-мості про написання, вимову або походження). Є такі типи лінгвіс-тичних словників:

• орфографічні словники (у них подано відомості про правильне написання слів відповідно до діючих орфографічних норм);

• етимологічні словники (подають основні відомості про похо-дження і генетичні зв’язки слів);

• тлумачні словники (у них подано опис значень слів, граматич-ну, семантичну інформативність, відомості про образне вживання, ілюстративний матеріал – цитати з творів письменників). Найповні-шим щодо тлумачення лексичного складу української мови є СУМ, К. Наукова думка, 1971–1980. – В 11-ти тт. Реєстр словника містить понад 135 тис. слів, точніше – 134058;

Українська мова за професійним спрямуванням

• двомовні (поділяються на українсько-іншомовні та іншомовно-українські),

• перекладні, чотирьохмовні – «Словник з аграрної економіки» (Л. О. Хоменко), «Словник з агробіології» (Л. О. Хоменко);

• історичні словники (береться діахронічний принцип добору і аналізу лексичного матеріалу), напр. «Словник староукраїнської мови ХІV – ХVI ст.» у двох томах, укладений під керівництвом Л. Л. Гумецької;

• словники синонімів, антонімів, омонімів;

• діалектні, фразеологічні словники;

• словники мови письменників («Словник мови Шевченка»,

«Словник мови Квітки-Основ’яненка»);

• словотвірні і морфемні словники;

• інверсійний словник тощо;

• у 30-і і пізніші роки було створено цілий ряд термінологічних словників: Ф. Цешківський, О. Черняхівський, О. Курило «Nomina anatomika ukrainika»; О. Корчак-Чепурківський «Номенклатура хво-роб сільськогосподарських тварин» (латинсько-українські назви хвороб та російський покажчик); російсько-український терміноло-гічний словник з фізики (16 тис. термінів), гірничої справи (20 тис. термінів), геології (19 тис. термінів), математики (12 тис. термінів), гідротехніки (13 тис. термінів), ботаніки (понад 10 тис. термінів), фізіології (15 тис. термінів), останнім часом вийшли: «Фінансо-вий словник» (автори: Загородній А. Г. Вознюк Г. Л. Смовженко Т. С.), «Словник термінів ринкової економіки» (За заг. ред. проф. В. І. Науменка), «Ринкова термінологія ділової людини: Словник-довідник» (Лінніков В. М. Борковський В. В. Рокоча В. В. та ін.); «Словник морфологічних ветеринарних термінів» / В. С. Левчук, О. М. Очкуренко, О. В. Федотов, М. А. Нетлюх – К. Вища школа, 1&90; «Російсько-український словник термінів ветеринарної меди-цини» (за ред. О. К. Усатенка) тощо.

Сьогодні діяльність учених у сфері термінології, насамперед тер-мінографії, в останні роки була продуктивною. Від 1991 р. До сьо-годні в Україні опубліковано близько 600 термінологічних галузевих словників, в яких уперше в термінологічному форматі представлено терміно(під)системи багатьох наук, окремих галузей знань, сфер

Українська мова за професійним спрямуванням

професійної діяльності, для яких раніше не існувало спеціальних термінологічних словників1.

Термінологічні словники різняться за:

охопленням сфер наук (загальнонаукові, багатогалузеві (універ-сальні), галузеві, вузькогалузеві словники);

за кількістю залучених мов (одно-, дво-, три- і багатомовні словники);

за призначенням (навчальні, інформативні, довідкові словники, енциклопедичні словники та енциклопедії відповідних галузей тощо).

Помітною є відмінність між термінологічними словниками за обсягами матеріалу. У низці праць відчутним є прагнення авто-рів до повноти, вичерпності термінології відповідної галузі (напр. Українсько-російський словник наукової термінології / За ред. Л.О.Симоненко. – К. 2004 (близько 100 тисяч основних термі-нів і термінів-словосполучень); Тлумачний словник з енергети-ки. Основні терміни: понад 3 500 термінів / За ред. А.А. Рудника. – Х. 1&99; Тлумачний російсько-українсько-англійський слов-ник з екології. Основні терміни: близько 3 500 термінів / За ред. А.А. Рудника. – Х. 2000 та ін.).

У сучасній практиці укладання українськомовних терміно-логічних словників сформувалися два основних підходи: а) одні вчені оцінюють елементи термінологічних систем 20–30-х років ХХ ст. які пізніше були заступлені іншими термінами; б) інші термінознавчі прагнуть широкого відновлення у вжитку термінів 20–30-х років ХХ ст. пропонують (теоретично і на практиці) від-мовлятися від значної частини усталених в останні 60 років тер-мінів, заступивши їх вилученими у 30-х роках ХХ ст. термінами. Внаслідок реалізації такої настанови у деяких словниках з’явилися терміни бігун зам. полюс, вагадло зам. маятник, лінза зам. сочка та ін. У «Російсько-українському науково-технічному словнику» В.Перхача, Б.Кінаша (Львів, 1997) до низки російських термінів замість усталених в українській мові термінів-відповідників пода-1Стан розвитку української термінографії відтворено в: Комова М. Українська термінографія. 1948–2002: Бібліографічний покажчик. – Львів, 2003; див. також: Симо-ненко Л.О. Українська термінологічна лексикографія за роки незалежності: здобутки і прорахунки // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. – К. 2001. – Вип. 4.

Українська мова за професійним спрямуванням

но регіональні утворення: зам. патрубок як нормативні рекомен-дують па цівок і відрубок, зам. потрава – защава, щава, зам. паяль-ник – лют(ів)ник, лютувальниця, зам. шпала – злежень та ін. Цю ж тенденцію відновлення елементів терміносистем 20–30-х років ХХ ст. репрезентує і перекладний словник фізичної термінології В.Козирського і В.Шендеровського1.

Автори подають як нормативні форми баляст (зам. баласт), бальон (зам. балон), діапазон (зам. діапазон), катода (зам. катод), невтраля (зам. нейтраль), невтрон (зам. нейтрон) та багато іншо-го, що не узгоджується з усталеними в сучасній українській літе-ратурній мові формами відповідних термінів.

Науковці2 зауважують, що сьогодні «…уважного ставлення і раціонального використання вимагає й освоєна українською мо-вою інтермовна термінологія, відома у багатьох мовах світу. Такі складники терміносистем є запорукою пришвидшення інтелекту-альної інтеграції українських науковців у світовий інформаційний простір, тому такі терміни не завжди варто замінювати на інші. До того ж терміни-субститути можуть виявитися не тільки давніше поширеними і знову введеними у практику терміновживання (дав-ніший термін мірило було спершу замінено на масштаб, тепер – на мірило; так само: бігун > полюс > бігун і под.), а й регіоналізма-ми чи самотворами авторів (на зразок бронза > спиж, генератор > витворець, штепсель > притичка, мастило > шмаровидло, сна-ряд > стрільно, гарматень, маятник >вагадло, нівелір > шмига, дзеркало > люстро, свічадо, верцадло, ртутний > живо срібний та ін.). Іде процес органічного поєднання національної традиції із запозиченням найуживанішої зарубіжної термінології, яке має здійснюватися на науковій основі.

Отже темпи і обсяг оновлення української термінології зроста-ють, окреслюються чіткі вимоги до створюваних нових та віднов-люваних у вживанні термінів.

1Козирський В. Шендеровський В. Словник фізичної лексики: Українсько-англійсько-німецько-російський. – К. 1996.

2Гриценко П.Ю. А.О. Симоненко Українська термінологія на етапі розбудови // Українська наукова термінологія: Збірник матеріалів науково-практичної конференції «Українська наукова термінологія. Стан та перспектива». – К. 6 червня 2008. – С. 5–16.

Українська мова за професійним спрямуванням

Ділова людина. Якою вона має бути?

Діловий одяг для чоловіків

Загальновідомо, що стиль одягу чоловіка впливає на його успіх у ділових колах, а правильно вибраний костюм сприяє створенню його іміджу. Розвиток ділового стилю в чоловічому одязі поді-бний до спокійної річки.

У діловому одязі мистецтво поєднання елементів костюма за-вжди повинно враховувати колір, лінію, фактуру і стиль. Невдале поєднання кольорів може зробити зовнішність людини невираз-ною чи зухвало крикливою.

&#&632; лінії елементів одягу не повинні різко перетинатися одна з одною, але й не повинні зливатися;

&#&632; єдності стилю легше всього досягти, вибираючи однотонні елементи гардероба; одноколірний костюм повинен бути осно-вним елементом одягу ділового чоловіка. Це полегшить вибір правильної комбінації «костюм — сорочка — краватка». Костюм може бути темно-синім, сірим, коричневим. 3 однотонним кос-тюмом поєднується будь-який малюнок сорочки. Якщо ж сюди додати і однотонну краватку, тоді будемо мати прекрасне тріо «однотонність — малюнок — однотонність»;

&#&632; для однотонного костюма рекомендовано три основні варі-анти: однотонна сорочка -однотонна краватка; сорочка з ма-люнком — однотонна краватка; однотонна сорочка — краватка з малюнком;

• з костюмом у смужку не слід надягати сорочку у клітинку, тому що клітинки дисонують зі смугами костюма; вони не по-єднуються з його діловим стилем. Тут більш доречні однотонна

Українська мова за професійним спрямуванням

блакитна чи біла сорочка, а смуги на костюмі та поєднання їх кольору із сорочкою освіжать загальний вигляд;

&#&642; смугастий костюм і смугаста сорочка – також «граюча» ком-бінація, якщо смуги одного з її елементів не надто строкаті та не виділяються. До смугастого костюма з однотонною сорочкою більше пасують краватки в горошок, з ромбиками, трикутниками тощо;

&#&642; до костюма в клітинку сорочка повинна бути тільки одно-тонною, краватка без чіткої направленості малюнка або одноко-лірною. Синій костюм нудних барв освіжить яскраво-блакитна сорочка. Гарного ефекту можна досягти світло-сірою чи блакит-ною краваткою;

&#&642; поєднання коричневих і синіх кольорів надає зовнішньому вигляду авторитетності та солідності;

&#&642; у ділових ситуаціях не слід надавати перевагу одягу яскра-вих забарвлень, оскільки такий костюм привертає до себе увагу і потребує особливо вибагливого смаку і певного досвіду;

&#&642; від поєднання сорочки з краваткою змінюється загальний ви-гляд будь-якого костюма. У літньому варіанті найкраще світлий костюм-трійка, світла однотонна сорочка, темна краватка. Ефект – надзвичайна свіжість зовнішнього вигляду в поєднанні з діло-витістю. Непоганий і спортивний варіант: такий же костюм без жилетки і яскрава краватка-метелик;

&#&642; краватка – це головний показник смаку і статусу чоловіка, тому при її виборі необхідно:

— покладатися лише на свій смак;

— обирати таку довжину краватки, щоб у зав’язаному вигляді вона досягала до пряжки поясу;

— ширина краватки повинна відповідати ширині лацканів

Українська мова за професійним спрямуванням

Як правильно сказати українською мовою?

Російська сполука Українська сполука

Комиссия по назначению пенсий Комісія з питань призначення пенсій

комиссия по охране труда комісія з охорони праці

комиссия no приему зкзаменов комісія для приймання екзаменів (іспитів)

комиссия по составлению комісія для складання

комитет по разоружению комітет у справі роззброєння

комитет по ценам комітет цін

кружок по изучению гурток з вивчення

курсьі no изучению курси з вивчення;

литература по вопросу література з питання;

мастер по обслуживанию майстер з обслуговування;

мастерская по ремонту майстерня ремонту;

мероприятия по заходи щодо (для, до);

не по адресу не туди;

не по адресу (обратиться) не на ту адресу (звернутися);

не по душе не до душі; не до серця; не до вподоби;

не по зубам не по зубах;

не по мне (не по вкусу) мені не до вподоби (не до смаку);

не по мне (не под силу) мені не під силу (не до снаги);

не по себе (стало) ніяково (стало);

не по силам не під силу;

небольшой по раз мер невеликий розміром;

общество по охране животньіх товариство охорони тварин;

отличньій по качеству відмінної якості;

панихида по жертвам панахида по жертвах;

пенсия по случаю утери пенсія у зв’язку з утратою;

плавать по морю плавати морем;

план по продаже мяса план продажу м’яса;

по 10 часов в день по 10 годин на добу;

Українська мова за професійним спрямуванням

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *