Класифікація функцій держави

10. Поняття та ознаки держави

Отож, держава — це суверенна політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціальна неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов’язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління загальносуспільними справами.

До основних ознак держави відносять :

Суверенітет держави — це верховенство, самостійність, повнота, єдиність і неподільність влади в певній державі у межах її території, а також незалежність і рівноправність країни в зовнішніх відносинах.

Населення в державі розселене по всій її території. яка поділяється на адміністративно-територіальні чи політично-територіальні одиниці. Політична влада держави, її суверенітет поширюється на всіх людей, що живуть на її території.

Держава має спеціальний апарат — систему законодавчих, виконавчих, судових і контрольно-наглядових органів, а також відповідні матеріальні засоби для виконання своїх завдань. До них належать: армія, поліція (міліція), виправні установи, служби національної безпеки, підприємства, установи та інші організації.

Держава встановлює загальнообов’язкові для всього населення правила поведінки і закріплює їх у нормах права.

Держава збирає податки. що використовуються для утримання організацій державного механізму, які не виробляють товарів і не надають платних послуг.

14. Поняття та класифікація функції держави

Функції держави — це взяті в комплексі головні напрями її внутрішньої і зовнішньої діяльності, що виражають і конкретизують класову і загальнолюдську сутність і призначення держави в суспільстві, цілі й завдання держави по управлінню суспільством у властивих їй формах і властивими їй методами.

1. За часом дії їх поділяють на постійні, здійснювані державою на всіх етапах існування, і тимчасові, поява яких викликана специфічними умовами суспільного розвитку, а припинення — їх зникненням.

2. Класифікація за об’єктом найхарактерніша. Кожна функція держави має свій об’єкт впливу і свій зміст. Об’єкт — певна сфера суспільних відносин (економіка, культура, екологія та ін.), на яку спрямований державний вплив. Об’єкти і служать критерієм розмежування функцій держави, їх поділу на економічні, політичні, культурні, ідеологічні тощо.

5. За причинами (джерелами) виникнення функції держави можна поділити на функції, що випливають з класових протиріч (придушення опору експлуатованих класів та ін.), та функції, що випливають з потреб суспільства в цілому (забезпечення правопорядку, охорона природи і навколишнього середовища тощо).

Класові функції — це ті напрями діяльності держави, що найповніше відображають класові інтереси, волю того класу, тієї соціальної сили, групи, що панують у цьому суспільстві, захоплюють і здійснюють державну владу.

Загальносоціальні функції реалізуються в інтересах усього суспільства, у тому числі і панівної еліти, і підлеглих класів, і соціальних груп (наприклад, будівництво доріг, іригаційних систем, боротьба зі стихійними лихами, здійснення соціальних програм та ін.).

6. За сферами політичної спрямованості (внутрішня і зовнішня політика) функції держави поділяють на внутрішні, що визначають діяльність держави всередині країни, її роль у житті цього суспільства, і зовнішні — діяльність за її межами, що розкриває роль держави у відносинах з іншими державами. Внутрішні і зовнішні функції будь-якої держави тісно пов’язані, оскільки зовнішня політика багато в чому залежить від внутрішніх умов існування цієї держави.

економічна функція. Тепер держава втручається в економіку, визначає темпи її зростання, встановлює пропорції між окремими її галузями.

Екологічна функція. або функція охорони природи і раціонального використання природних ресурсів, об’єктивно обумовлена розвитком науково-технічної революції і її часом негативних наслідків для людини. В цих умовах проблема екології вийшла на перший план не тільки в межах окремої країни, але й у глобальному міжнародному масштабі.

Теорія держави і права

Класифікація функцій держави

Найпоширеніша класифікація функцій держави — це їх поділ на внутрішні та зовнішні, тобто на напрями діяльності держави щодо суспільства, особливою організацією якого є держава (внутрішні функції), і стосовно інших держав (зовнішня функція). Очевидно, що зовнішні і внутрішні функції будь-якої держави взаємопов’язані, оскільки діяльність останньої всередині країни у сферах економіки, політики, культури та екології значною мірою залежить також від зовнішніх умов.

Коли виникають такі утворення, як Європейський Союз, Співдружність Незалежних Держав, попередні підходи щодо поділу функцій на зовнішні та внутрішні без відповідних коментарів застосовувати не можна, оскільки названі утворення складаються із суверенних держав, але при цьому їх функції, особливо зовнішні, одержують зовсім інший, ніж раніше, зміст.

Центральне місце посідає поділ функцій держави на основні і неосновні. Особливої уваги заслуговує положення про системний характер основних функцій. Очевидно, що для основної функції як для системи характерним є зв’язок і відносини між утворюючими її елементами, якими і є неосновні функції. Іншими словами, основні функції — це якісно нова сукупність однорідних неосновних функцій. Тобто, неосновна функція виступає як складова системи більш високого рівня (основної функції), яка, у свою чергу, є елементом системи функцій держави у цілому. Значення якої-небудь неосновної функції не є величиною постійною. Деякі неосновні функції виділяються у самостійні напрями державної діяльності, одержуючи статус основних функцій, а окремі з основних можуть перетворитися у неосновні чи взагалі зникати.

На сучасному етапі, вважаємо, більш актуальним і об’єктивним є підхід до поділу функцій держави на загальносоціальні (загальних справ) і класові. Держава, незалежно від того, до якого типу вона належить, поряд з класовими завданнями виконує так звані «загальні» справи, обумовлені інтересами усіх членів суспільства. Причому співвідношення «загальних» і суто кланових функцій змінюється у процесі історичного розвитку держави.

Таким чином, в сучасних державах загальносоціальні і класові завдання можуть бути досить тісно взаємопов’язані і не завжди протилежні одне одному. Все викладене вище дає підстави для класифікації функцій держави за єдиним загальноглобальним критерієм, незалежно від класової природи. При такому підході можна виділити шість комплексних функцій, які повинна здійснювати будь-яка сучасна держава:

— економічна (забезпечує нормальне функціонування і розвиток економіки, у тому числі засобами охорони існуючих форм власності, організації зовнішньоекономічних зв’язків тощо);

— політична (забезпечення державної і громадської безпеки, соціальної та національної злагоди, охорона суверенітету держави від зовнішніх посягань тощо);

— соціальна (здійснення заходів із задоволення соціальних потреб людей, з підтримання необхідного рівня життя населення, забезпечення необхідних умов праці тощо);

— ідеологічна (підтримання певної ідеології, організація освіти, підтримання науки, культури тощо);

— екологічна (охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, відновлення навколишнього середовища);

— охоронна (охорона прав та інтересів особи, охорона громадського порядку, боротьба з правопорушеннями).

У охоронній діяльності держави слід розрізняти:

— функціональну охоронну діяльність (правоохоронну, правозастосовчу і правотворчу), коли видаються акти, спрямовані на охорону суспільних відносин;

— об’єктну охоронну діяльність — безпосередню охорону власності, громадського порядку, прав і свобод громадян, навколишнього середовища тощо.

Класифікація функцій держави
Загрузка.

Реферати українською

Реферат Функції держави

2.3. Основні функції Російської держави

Список нормативно-правових актів і використаної літератури

Вивчення функцій держави є актуальною й насущної темою у будь-якій період розвитку суспільства, будь-якою етапі розвитку людства. Це було пов'язано, насамперед, з походженням і історією розбудови держави. Формування держави — це об'єктивно закономірний процес, обумовлений як внутрішнім розвитком суспільства, і різними соціально-економічними, эколого-географическими, військово-політичними, культурно-історичними, нравственно-религиозными та інші обставинами.

Як відомо, історії людства існувало, переміняючи одне одного, велика кількість країн. Нині процес виникнення нових держав не завершився. Одні держави можуть розпадатися; інші держави об'єднують у більші.

Отже, проблема появи держави не вирішена остаточно. Можуть зародитися нові причини форми такого виникнення.

Процеси виникнення, розпаду та об'єднання держав приводять до зміни своїх функцій – саме характеристик того, як І що «робить» держава.

Держава є складна політична організація зі своїми соціально-економічним укладом, традиціями і культурою, що виступає керуючої силою стосовно суспільству. Діяльність держави багатогранна, вона охоплює найрізноманітніші боку життя. Пізнання держави передбачає вивчення як його статики, але його динаміки, того як соціальна інституція живе, діє, змінюється, розвивається, як виконує своє соціальні значення.

Розглядаючи питання функціях держави можна подивитись держава з погляду його різнобічної діяльності, визначити характер такий діяльності, правильність вибору державою пріоритетів у тому чи іншому етапі її розвитку, нарешті, рівень її організованості та ефективності.

Мета цієї роботи — найповніше розкрити поняття «функції держави», з огляду на специфіку російської держави.

Досягнення такою мети можливо, за виконанні наступних завдань:

— розкриття поняття функції держави, його неоднозначності;

— виділення формальних ознак функцій держави;

— характеристика різних класифікацій функцій держави;

— розгляд основних зовнішніх й міністерство внутрішніх функцій;

— коротко розглянути основні функції Російської держави

ГЛАВА 1. ПОНЯТИЕ, СОДЕРЖАНИЕ Й ОЗНАКИ ФУКЦИИ ДЕРЖАВИ

1.1.Поняття функції держави

Теорія держави й права для описи, освідчення та прогнозування діяльної державного боку використовує поняття функції держави — характеристики саме тієї, що як держава «робить».

Функції держави – основні напрями діяльності, зумовлені социально-классовой сутністю і змістом держави й створені задля досягнення завдань, які ним цілей і завдань. Зміст завдань держави визначається різними внутрішніми зовнішніми чинниками.

Зміст функцій показує, що робить дане держава, чим займаються його органи влади та які питання вони вирішують. Функції покликані відбивати ту діяльність держави, яку він повинен здійснювати, аби розв'язувати поставлені проти нього завдання. Функції характеризують держава робить у розвитку, динаміці. Вони з об'єктивними потребами, встановлюються залежно від типу держави. У функціях проявляється соціально обумовлена роль, яку покликане виконувати держава у тому чи іншому етапі свого розвитку. [1]

Поняття функції держави непотрібно ототожнювати з визначенням «політику держави». Політика більше пов'язана з інтересами держави, і з інтересами тих конкретних груп, котрі стоять у тепер при владі, тому конкретна політика у межах одному й тому ж функції держави здійснюватися по-різному. У функціях держави виявлятися як класові, так общесоциальные початку.

У функціональну характеристику держави і розгляд тих засобів та способів, що забезпечують виконання державою своїх можливостей. Такий які забезпечують структурою є державний апарат — система органів держави, створюваних спеціально до виконання функцій держави. Кожне ланка цього апарату, кожен орган має і свої власні функції, які мають розподіл праці із управління суспільством. Саме тому треба розрізняти функції держави, функції державної влади функції державні органи.

Отже, задля забезпечення виконання своїх можливостей у державі формується спеціальна структурна організація, звана державним апаратом. Апарат держави — це ієрархічна система державні органи, взаємозалежних загальними принципами, єдністю кінцевої цілі й взаємодією, які мають не більше своєї компетенції правом загальнообов'язкових рішень для реалізації функцій держави. Державні органи є структурними ланками державної машини, з владними повноваженнями і що у реалізації певних функцій держави. [2] Для освіти державний орган необхідна правова основа, тобто. видання спеціального нормативно-правового акта. Зазвичай система державні органи встановлюється конституцією (основним законом держави). Функції органів держави визначаються самим державою і закріплюються спеціальним актом про правовий статус даного органу. А функції держави визначаються не волею законодавця, яке природою, обумовлені самої життям суспільства. Усі функції конкретних державні органи підпорядковані функцій держави, що неспроможні їм суперечити. Тому діяльність державні органи має плинути у руслі основних функцій держави, а побудова апарату держави має йти від функцій органу, а чи не навпаки, і суворої правовій основі.

Функції держави не постійний набір напрямів своєї діяльності. З розвитком держави і, ускладненням самого життя, можуть з'являтися нові, раніше відомі функції держави.

Уся функціональна діяльність держави для досягнення головної мети: формування громадянського суспільства, створення умов, які забезпечують гідного життя так і вільний розвиток людини, його морального, матеріального й фізичного добробуту, максимальної правовій і соціальній захищеності особистості. Держава завжди має бути як верховний зберігач і захисник законних інтересів особистості. Саме через особистість держава сприяє громадському прогресу загалом, удосконалює і збагачує всієї системи громадських відносин. [3]

1.2.Ознаки функції держави

У виконанні вітчизняної й зарубіжної літературі немає єдиної думки поняття функції держави. Проте є загального уявлення про неї. Серед спільних рис і особливості функцій держави як явищ, які виділяють їх серед інших і недержавних явищ, необхідно вказати насамперед такі.

1. Функції держави мають комплексний характер. Як основних напрямів діяльності держави вони прирівнюються до самої діяльності чи аспектам діяльності держави. Зміст кожної функції складається з багатьох однорідних аспектів діяльності держави. Передбачається усвідомлена, цілеспрямована діяльність різних органів, всього державної машини.

2. За своїм характером, змісту та призначення функції держави будь-коли бувають соціально нейтральними. Вони завжди висловлюють і відбивають социально-классовую суть і стала зміст конкретної держави. Вони незмінно проявляється та реальна, соціально обумовлена роль, яку держава робить у процесі вирішення завдань розвитку, нашого суспільства та самої держави.

3. Характер функцій визначається як типом держави, його социально-классовой природою, сутністю і призначенням, а й особливостями завдань, які ним у тому чи іншому етапі розвитку цілей і завдань. Пріоритетність і масштаб реалізації перших у значною мірою обумовлюється важливістю і масштабністю останніх. Функції як досягнення цілей і рішення основних державних завдань великою мірою залежить і визначаються характером цього і завдань. Так було в умовах чи наближення військового кризи, коли перед державою та громадськістю стоїть завдання захисту країни від нападу ззовні, першому плані виступає функція оборони.

4. Функції держави годі було ототожнювати з функціями його окремих органів чи державних організацій. Функції останніх мають проти функціями держави значно вужчим характером. Якщо функціями держави охоплюють собою його діяльність загалом, активність всього державної машини чи механізму, то функції окремих органів поширюються тільки його частину чи окремі його частину.

5. Функції держави відрізняються своїми методами і формами здійснення. Форми здійснення функцій характеризують зв'язок держав з правом як однією з основних засобів владарювання. Через право держава проведе у життя своїх функцій, свої, політичні, ідеологічні завдання. У одних випадках держава видає юридичні норми, за іншими — організує їх виконання, по-третє — забезпечує, охороняє їх. Залежно що від цього і розрізняють три основні форми здійснення функцій:

· Правотворческая — державна діяльність, що виражається у розробці й прийнятті юридичних норм, у яких закріплюються програми діяльності людей. Вона у солідному виданні нормативних актів, тобто. актів, які нових норм, змінюють чи скасовують старі.

· Правоисполнительная — державна діяльність, що виражається в вживання заходів з виконання норм права. Вона головним чином виданні владних індивідуальних актів, тобто. актів, розрахованих лише з даний, індивідуальний випадок (наприклад, видання разового планового акта з будівництва, призначення громадянина посаду.)

· Правообеспечительная (правоохоронна) — державна діяльність, що виражається головним чином контролі й нагляді над виконанням і виконанням норм. соціальній та застосування примусових заходів для їх порушникам. У процесі здійснення такої функції вирішуються юридичні справи, пов'язані із застосуванням юридичних санкцій, спорами між окремими особами та т.д.

Держава відповідно до тими завданнями, які перебувають проти нього у тому чи іншому етапі розвитку, може використовувати методи переконання, заохочення чи примусу у тому різних поєднаннях. Конкретна ж функція держави є єдність змісту, форм і методів здійснення структурі державної влади, нерозривно що з даним напрямом діяльності государства.[4]

Функції держави за суті своїй об'єктивні. Вони обумовлені закономірностями взаємодії й держави, тому у останнього немає вибору, виконувати їх або не виконувати. Невиконання державою своїх можливостей може викликати негативну реакцію у житті.

У той самий час об'єктивного характеру функцій держави зовсім не від означає, що вони реалізуються всупереч волі і свідомості людей. Навпаки, роль суб'єктивного чинника тут дуже великий. Держава тільки тоді ми функціонує плідно, що його функції повною мірою відповідають об'єктивним потреб суспільства, відповідно і, можуть бути його членами. Отже, спочатку повинні прагнути бути усвідомлені об'єктивні суспільні потреби, тож якусь-там потім визначено функції

держави й механізм їх здійснення. Причому цей забезпечується свідомої діяльністю людей.

Кожна функція держави має власний об'єкт впливу і свій зміст. Об'єкт — певна сфера громадських відносин (економіка, культура та інших.), яку спрямоване державне вплив. Об'єкти і служать критерієм розмежування функцій держави. Зміст функцій показує, що робить держава, які управлінські дії цій сфері воно робить, ніж конкретно займаються його відповідні органи.

Функції держави різні, порядок їх виникнення та зміни залежить від черговості завдань, які бувають перед товариством у процесі її еволюції, і цілей, які вона переслідує. Завдання — те, що потребує дозволу, а функція — вид діяльності, спрямованої на дозвіл. Інакше кажучи, завдання й функції є взаємопов'язаними, але з тотожними поняттями. У різні історичні періоди пріоритетне значення мають ті чи інші цілі і завдання держави, отже, й різні його функції. На одних етапах розвитку центр тяжкості перенесено у сферу економіки, у діяльності держави ключове його місце займає економічна функція; інших – до сфери політики, тоді підвищену увагу приділяється реалізації функцій державної власти.[5] Виконання будь-яких завдань веде до зникнення одних функцій, поява нових — до виникнення інших.

ГЛАВА 2. КЛАССИФИКАЦИЯ ФУКЦИЙ ДЕРЖАВИ

2.1.Критерії класифікації функції держави

Для вивчення функцій держави, практичного використання наукових знань у цій галузі ефективно використовується метод класифікації, бо самотужки методу впорядкувати й зіставити усе різноманіття державно-правових явищ і процесів практично неможливо.

Классификационные критерії, тобто. ознаки (їх сума), дозволяють віднести ті чи інші функції до конкретного класу, групі, мають різний характер.

Є різноманітні підстави для класифікації функцій держави. У юридичної літературі вирізняються такі критерії класифікації:
— за сферами реалізації;
— за тривалістю дії;
— з соціальної значимості;
— з правових формам існування (принципу поділу влади);
— виходячи з територіального масштабу

Загальноприйнятим вважається поділ функцій за сферами реалізації на внутрішні і його зовнішні. Внутрішні функції спрямовані влади на рішення проблем, існуючих всередині держави. Зовнішні функції пов'язані у реалізації завдань на міждержавному, де вона виступає суб'єктом міжнародних-правових відносин. Слід зазначити, що з учених немає єдиної думки щодо переліку внутрішніх та зовнішніх функцій держави.

Залежно від тривалості часу свого дії функції держави поділяються на постійні й тимчасові. Постійні функції здійснюються всіх етапах існування й розбудови держави, наприклад, економічна функція, тимчасові функції характеризуються нетривалістю існування, що з специфікою завдань держави щодо окремих етапах його життя. Вони припиняють своє дію з рішенням певній завдання, зазвичай, має надзвичайний характер (наприклад, функція надання допомоги регіону, де сталося землетрус). [6]

По соціальної значимості прийнято виділяти основні неосновні. Звісно, собі такий розподіл дуже умовне, т. до. критерій такого розмежування нечітко визначено. Кожна функція держави є об'єктивно яка потрібна на цієї держави. Усі види діяльності держави одно важливі, але ці виключає, звісно, можливості визначення різними етапах пріоритетних напрямів, у яких слід зосередити увагу першу чергу. Ці напрями стають державі основними. Під основними функціями розуміються «найважливіші напрями своєї діяльності, що охоплює собою низку окремих однорідних напрямів державної роботи», а під неосновными функціями держави мається на увазі «щодо більш «вузькі напрями своєї діяльності, що входять до склад основних функцій елемент їхньої внутрішньої структури». [7] Дане уявлення про основних та неосновних функціях, сформульоване ще 70- е роки Н.В.Черноголовкиным, зазначає Н.Н.Марченко, зберігає свою загальнотеоретичну значимість і поныне.[8]

Але треба враховувати, що, наприклад, в нестандартних, надзвичайні ситуації та чи інша функція держави стає «головніший» серед собі рівних інших функцій. Наприклад, за умов війни функція оборони панує серед економічної, соціальної та інші, а умовах екологічних катастроф і – екологічна функція

входить у першому плані.

Як справедливо зазначає М.Н.Марченко, «сучасної государства…нет не може бути лише однієї, єдиною основний (головною) функции».[9] Охорона інтересів людини її

КЛАСИФІКАЦІЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ

У зв’язку з тим, що держава виконує багато функцій, зміст яких досить різноманітний, необхідна їх наукова класифікація.

Розглянемо основні критерії, підстави такої класифікації.

Найбільш загальними критеріями розмежування однієї функції від іншої є: поперше, особливості об’єкту державного впливу, своєрідність тих суспільних відносин, на які держава впливає у процесі своєї діяльності; по-друге, обумовлена останніми специфіка змісту кожної функції, тобто більш-менш однорідних, близьких один до одного видів державної діяльності.

У залежності від того, у якій сфері громадського життя — внутрішній або зовнішній

здійснюються ті або інші 0j7//a

—внутрішньополітичних або зовнішньополітичних — вони підрозділяються на внутрішні і зовнішні. Внутрішні функції держави — це, наприклад, економічна, екологічна, функція розвитку культури, науки й освіти. До зовнішніх функцій належать: оборона країни, забезпечення миру і підтримка світового порядку тощо.

Серед внутрішніх і зовнішніх функцій держави розрізняють функції основні і неосновні.

Основні функції — це найбільш загальні, найважливіші напрямки діяльності держави по здійсненню корінних стратегічних завдань і цілей, що стоять перед нею у визначений історичний період.

Основним функціям держави притаманний ряд спільних рис.

По-перше, у них найбільш рельєфно виявляється загальнолюдська сутність держави, її соціальне призначення. Достатньо зіставити, наприклад, такі напрямки діяльності держави, як, з одного боку, налагодження засобів зв’язку, забезпечення ремонту і будівництва шляхів, роботи транспорту, участь у міжнародних конвенціях про захист рослин від хвороб, боротьба з епідеміями й ін. з іншого боку, економічна, соціальна діяльність держави, здійснювана нею охорона прав і свобод громадян, усіх форм власності, правопорядку, оборона країни та ін.

По-друге, на відміну від численних державних функцій, здійснюваних, як правило, спеціально створеними для цього органами (наприклад, охорона здоров’я, соціальне забезпечення, вища освіта, фінансова діяльність, дипломатія, зовнішня торгівля тощо), основні функції відносяться до діяльності держави в цілому, виконуються, хоча й у різній мірі, усіма або багатьма ланками державного апарату.

По-третє, з погляду свого змісту і структури головна функція носить комплексний, збірний характер, потребує системного аналізу. Вона втілює зосередження зусиль держави на одному із вирішальних, генеральних напрямків її внутрішньої або зовнішньої діяльності. її об’єктом є широке коло суспільних відносин, що мають відому схожість, у певній великій сфері соціального життя.

Відповідно до цього, основні функції держави групують за найбільш важливими напрямками державного впливу на суспільні відносин.

Більшість інших державних функцій є неосновними функціями. Вони, будучи складовими структурними частинами головних функцій, являють собою напрямки діяльності держави по виконанню її завдань у конкретній і в цьому змісті більш вузькій сфері громадського життя.

Необхідно пам’ятати, що термін «неосновні функції» — умовний. Його вживання правомірне лише остільки, оскільки допомагає виділити з множини різноманітних державних функцій більш широкі за обсягом і спільні за змістом основні функції держави.

Важливо підкреслити, що основна функція — не конгломерат, а визначена, перейнята внутрішньою єдністю і цілеспрямованістю система численних напрямків діяльності держави. Ця система відрізняється від її складових елементів.

Від основних і неосновних функцій держави варто відмежовувати функції органів держави, тобто реалізацію компетенції, прав і обов’язків окремих органів відповідно до їхнього місця і призначення в державному механізмі і політичній системі суспільства.

Здійснення основних функцій держави за своїм змістом є безперервним процесом реалізації численних неосновних державних функцій і функцій окремих державних органів. Співвідношення між указаними різновидами державних функцій відбиває діалектику спільного, особливого й одиничного в діяльності держави.

Розгляд поняття основних функцій держави потребує відповіді і на питання про їхню взаємодію з її завданнями і принципами діяльності.

Завдання і функції держави — явища співвідносні, тісно взаємопов’язані, але вони не співпадають. їх не можна ні протиставляти, ні ототожнювати.

У завданнях держави визначаються її соціальне призначення, історична місія в той або інший історичний період.

Завдання держави мають похідне значення стосовно її функцій, є їх найближчою безпосередньою передумовою. У завданнях концентрується і переломлюється вплив економіки і політики на розвиток функцій держави.

У свою чергу функції держави являють собою засіб реалізації, виконання її завдань. Завдання держави втілюються в жиггя за допомогою здійснення її функцій.

Не слід також змішувати функції держави з принципами її формування і діяльності.

Деякі автори відносять, наприклад, до числа функцій сучасної Української держави забезпечення народовладдя, бачать головне призначення такої функції у здійсненні державою за допомогою представницьких та інших органів влади волевиявлення народу щодо керівництва суспільством. Насправді ж забезпечення народовладдя, розвиток демократії являє собою не якусь окрему функцію теперішньої Української держави, а один із закріплених у главі І Конституції України головних принципів її організації і діяльності, одну з основ конституційного ладу. Цей та інші принципи Української держави пронизують усі її функції, здійснюють активний вплив на їхній розвиток, лежать в основі виконання кожної з них.

У процесі історичного розвитку держави в її функціях відбуваються зміни: одні з них відпадають, інші — заглиблюються і видозмінюють свій зміст, треті — виникають знову. Але в усіх випадках вони обумовлюються властивими певній історичній епосі економічною і соціально-класовою структурою суспільства, сутністю держави і її соціальним призначенням. Тому функції конкретної держави повинні розглядатися з урахуванням її приналежності до певного типу держави.

ГОЛОВНІ ВНУТРІШНІ ФУНКЦІЇ

Україна переживає один із найважливіших етапів розвитку своєї державності, правовий каркас якої окреслений у прийнятій у 1996 році Конституції. Цей етап почався перехідним періодом здійснення корінних політичних, соціально-економічних і духовних перетворень, формування заснованого на ринковій економіці громаданського суспільства і демократичної, соціальної правової держави, у якій людина, її права і свободи є вищою цінністю. Із виконанням цих завдань безпосередньо пов’язана зміна і розвиток функцій Української держави в порівнянні з періодом до припинення існування СРСР.

Ринкова реформа помітно обмежила межі і видозмінила механізм впливу держави на економічні відносини, створила умови для розвитку приватної власності і вільного підприємництва, призвела до роздержавлення економіки. Демонтаж адміністративно-командної системи усунув монополію державного керівництва економікою, властиву господарсько-організаторській функції соціалістичної держави, розчистив шлях ринковим відносинам. У обстановці економічної незалежності система зрівняльного розподілу матеріальних благ перестала відповідати новим економічним відносинам, перетворилася на стримуючий фактор їх розвитку. У зв’язку з цим відпала необхідність у функції державного контролю за мірою праці і мірою споживання. У нових умовах істотно змінився і водночас ускладнився зміст господарсько-організаторської, культурно-виховної та інших внутрішніх функцій, що раніше здійснювалися Радянською державою; в одну з головних перетворилася функція збору податків.

Відповідно виникла необхідність внести уточнення як у саму систему функцій, такі в їхні назви. В сучасний період Українській державі властиві такі голоті внутрішні функції:економічна; соціальна; розвитку культури, науки й освіти; оподатковування і стягування податків; екологічна; охорони прав і свобод громадян, усіх форм власності, правопорядку.

Економічна функція. В ній найповніше виявляється сучасна роль держави у сфері господарювання. В основі цієї функції лежить життєво необхідна реальна ринкова реформа, покликана докорінно трансформувати економічний механізм України.

За минулі роки вже позначилися деякі важливі елементи ринкових відносин: економічна свобода, право власності, прав на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом; право на користування природними та іншими об’єктами суспільної власності. Водночас виникла необхідність пошуку оптимальних способів участі держави в економічних процесах, налагодження ефективного державного регулювання спільно з ринковими механізмами. У цьому головна особливість економічної функції сучасної Української держави в порівнянні з господарсько-організаторською функцією Радянської держави з неосяжним керівництвом економікою.

Сьогодні економічна функція охоплює такі напрямки державної діяльності, як структурна перебудова української економіки, за якої буде вироблятися тільки продукція, що життєво необхідна людині, державі, світовому ринку; переважна підтримка стратегічних, високо-конкурентних на світовому ринку і соціально значимих для України виробництв; демонополізація виробництва; реальна підтримка виробників, у тому числі малого підприємництва; цілеспрямована інвестиційна політика; відстоювання інтересів українських компаній на внутрішньому і світовому ринках; продовження приватизації; реформа економічного механізму аграрного сектора; зниження темпів інфляції і гальмування росту цін тощо.

Соціальна функція. Зміст цієї функції багатоманітний: у державі охороняються праця і здоров’я людей, встановлюється гарантований мінімальний розмір оплати праці, забезпечується державна підтримка сім’ї, материнства, батьківства і дитинства, інвалідів і престарілих громадян; розвивається система соціальних служб; встановлюються державні пенсії, грошові допомоги й інші гарантії соціального захисту.

Соціальна функція держави спрямована на пом’якшення і подолання таких явищ теперішнього перехідного періоду, як бідність, поглиблення нерівності та ріст безробіття; на стабілізацію рівня житія населення і більш рівномірний розподіл тягаря економічних труднощів між різними групами населення.

Функція розвитку культури, науки и освіти. Ця функція склалася замість культурно-виховної функції, що здійснювалася раніше із властивим їй домінуванням монопольної державної ідеології. На відміну від старої, теперішня функція розвитку культури, науки й освіти ґрунтується на визнанні Конституцією України (ст. 15) ідеологічної різноманітності, відповідно до якої ніяка ідеологія не може встановлюватися в якості обов’язкової. Стаття 54 Конституції гарантує кожному свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуал ьної власності, авторських прав.

Зміст цієї функції сьогодні складає різнобічна державна підтримка розвитку культури, літератури, мистецтва, театру, кіно, музики, живопису, архітектури тощо; фізичної культури і спорту; радіо, телебачення та інших засобів масової інформації; збереження історико-культурних пам’яток, історичних комплексів, заповідних територій, архівів, музеїв, бібліотек.

До змісту цієї функції входять також: державна підтримка розвитку науки, її природної інтеграції в нові ринкові умови; створення сприятливих умов для творчої діяльності наукових колективів і для вільної змагальності різноманітних шкіл і напрямків; підтримка пріоритетного розвитку фундаментальних теоретичних досліджень і принципово нових технологій; ефективне використання як освітнього, так і наукового потенціалу вищої школи, розвиток інтеграції науки і вищої освіти; заходи для поліпшення роботи загальноосвітньої школи.

Екологічна функція, або функція охорони природи і раціонального використання природних ресурсів. Об’єктивним чинником, що викликає необхідність такої основної державної функції, є науково-технічна революція та її наслідки для людини. Маючи величезні блага для людей, НТР водночас неминуче пов’язана з багаторазово зростаючим залученням навколишнього природного середовища в суспільне виробництво, що у свою чергу викликає різного роду негативні наслідки в екологічних системах, веде до забруднення повітря і водних джерел, підвищенню радіації, створює загрозу рослинному і тваринному світу, здоров’ю і життю людини. У цих умовах проблема екології вийшла на передній план не тільки в межах окремої країни, але й у глобальному, міжнародному масштабі, перетворилася на проблему порятунку землі, збереження людства.

Головний зміст екологічної функції складають державне керівництво і координація діяльності в області охорони навколишнього середовища, регулювання природокористування, забезпечення екологічної безпеки, оздоровлення і поліпшення якості навколишнього середовища.

За допомогою законодавства держава встановлює правовий режим природокористування, бере на себе зобов’язання перед своїми громадянами щодо забезпечення нормального середовища для існування.

Функція оподатковування і стягування податків. Цей напрямок діяльності держави охоплювався раніше більш загальною, господарсько-організаторською функцією.

У нових умовах розвитку України в силу зростання ролі, значного розширення обсягу й ускладнення змісту ця функція, будучи тісно пов’язаною з економічною, водночас виділилася в одну із самостійних основних функцій. її зміст складають формування і поповнення як державного, так і муніципального бюджету за рахунок усіх видів податків, у тому числі податку з прибутку підприємств, заснованих на усіх формах власності, податку з доданої вартості, акцизів, податків з громадян та ін. а також передбачених законом фінансових зборів, митних зборів і платежів.

Контроль за її здійсненням покладений на Державну податкову адміністрацію і органи податкової міліції, що перевіряють правильність нарахування податків, своєчасність їх сплати, виявляють податкові правопорушення і злочини.

Крім того, вони покликані забезпечувати дотримання законодавства громадянами, що займаються підприємницькою діяльністю.

Одночасно з цим у ході стабілізації обстановки усе повніше і цілеспрямованіше повинне проявляти себе і таке важливе призначення податкової функції, як регулюючий вплив на економіку.

Функція охорона прав і свобод громадян, усіх форм власності, забезпечення законності і правопорядку. В сучасних умовах відбуваються суттєві зміни і розвиток усіх складових змісту цієї функції.

Конституція України (ст. 3), визнавши людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю, вперше проголосила утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов’язком держави. Тим самим охорона і розвиток політичних, економічних, соціальних, культурних, особистих прав і свобод громадян складають зміст діяльності всіх законодавчих, виконавчих і судових органів державної влади.

Новим моментом у змісті цієї функції є також те, що відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності. Відповідно до цього, насамперед, повинен здійснюватися рівний правовий захист усіх форм власності.

У сучасних умовах зросло значення охорони правопорядку, що передбачає забезпечення режиму законності, попередження і зменшення правопорушень.

З урахуванням небезпечних тенденцій у динаміці росту і структурі злочинності, що являє загрозу національної безпеки України, головне в охороні правопорядку сьогодні — це приборкання злочинності.

Останнім часом були розпочаті заходи для концентрації зусиль держави у цьому важливому напрямку, підготовлена державна програма боротьби зі злочинністю на найближчі роки.

Особливе місце в правовому забезпеченні боротьби зі злочинністю покликаний посісти новий Кримінальний кодекс України, що вступив у силу з 1 вересня 2001 р. Важлива роль у цьому належить також законам України про прокуратуру (нова редакція), про оперативно-розшукову діяльність та ін.

Протягом останнього часу змінилася не тільки Україна, але й увесь світ. Залишилися в минулому глобальна конфронтація і пряма загроза ядерної війни.

Відповідно суттєвих змін зазнали зовнішні функції Української держави. Одні з них відпали (функції взаємодопомоги і співробітництва із соціалістичними країнами, допомоги державам і народам, що розвиваються), інші — отримали подальший, адекватний новим умовам розвиток (функції у сфері оборони країни, боротьби за мир), треті — з’явилися (функції співробітництва з країнами СНД, інтеграції у світову економіку, європейський ринок тощо) 1 .

Реалізація функції інтеграції у світову економіку стала можливою з ослабленням напруженості у відносинах між державами. Ця функція ґрунтується на визнанні взаємозалежності держав у сучасному світі. Взаємозалежність охоплює широке коло відносин, у тому числі виробничі, науково-технічні, торговельні, валютні, кредитні, транспортні та ін.

Економічна інтеграція відіграє величезну роль у збереженні світового порядку та у встановленні стабільних відносин між державами. Інтеграція базується на ряді принципів, головними з який є: 1) принцип суверенітету держав над їхніми природними ресурсами, кожна держава вільна у розпоряджанні ними; 2) свобода вибору форм інтеграційних зв’язків; 3) рівність і взаємовигідне співробітництво, виключення дискримінаційних заходів.

Ці принципи передбачають систему державно-правового захисту права власності й іноземних інвестицій. Зокрема, іноземні інвестиції і власність повинні бути захищені від націоналізації й експропріації.

Функція оборони базується на сьогодні у більшості демократичних держав на принципі підтримки достатнього рівня обороноздатності країни, що відповідає вимогам національної безпеки. З цього випливає, що збройні сили потрібні державі тільки для реалізації двох завдань: а) захист незалежності і територіальної цілісності держави; б) виконання міжнародних зобов’язань. Це дозволяє значно скоротити військові витрати держави, здійснити у великих обсягах конверсію оборонної промисловості.

Водночас захистити себе поодинці в сучасних умовах практично неможливо. Тому світове співтовариство створило в рамках ООН систему колективної безпеки держав, тобто таку організацію спільних заходів, що виключала б можливість виникнення війн. Ця система заснована на принципах незастосування сили. Мирне вирішення уможливило, по-перше, досягнення реального роззброєння і заборони ядерних випробувань, по-друге, забезпечення співробітництва держав у таких сферах, як боротьба з організованою злочинністю, у тому числі з контрабандою, наркобізнесом, міжнародним тероризмом, по-третє, участь світового співтовариства в регулюванні міжнаціональних конфліктів. Це обумовлено тим, що такого роду конфлікти супроводжуються порушенням прав людини, особливо по відношенню до національних меншин, що потребує міжнародного втручання.

Фу н к ц і я співробітництва з іншими державами в різ н о м а н ІТНИХ сферах, у ТО муч и ел і у вирішенні глобальних проблем, з’явилася у пост конфронтаційний період відносин між державами. її фундамент складає пошук взаємоприйнятливих шляхів вирішеня проблем, що стосуються інтересів кожного народу і людства в цілому, потребують міжнародного реагування.

До числа глобальних проблем належать, наприклад, загальна зацікавленість світового співтовариства у запобіганні значних екологічних катастроф, що переростають територіальні межі однієї держави. Тут об’єднання міжнародних зусиль відбувається у двох головних напрямках:

1) обмеження шкідливих впливів на навколишнє середовище;

2) раціональне використання природних ресурсів.

Таке співробітництво дозволяє: попереджати промислові аварії; забезпечити готовність до надзвичайних ситуацій і раннє оповіщення про неї; знизити серйозні наслідки катастроф.

Світове співтовариство зацікавлене також у загальній охороні природних ресурсів і навколишнього середовища від великомасштабної шкоди, заподіяної токсичними викидами промислового виробництва, витоку нафти з танкерів і нафтопроводів, забруднення радіоактивними відходами, загрози так званого парникового ефекту (змінення озонового шару планети) та ін.

Великі проблеми пов’язані з освоєнням космічного простору, інших планет і небесних тіл; вилученням космічного сміття, поява якого спричинена численними запусками космічних об’єктів.

Розширення людського втручання в природну систему часто-густо призводить до зникнення деяких видів тваринного і рослинного світу. Таким чином, під загрозою знаходиться генофонд планети. Загальна стурбованість щодо збереження енергетичних ресурсів, природної сировини як загальнолюдського надбання призвела до міжнародно-правової домовленості про узгодження національної політики окремих держав в області енергетики, копальневого палива, природних ресурсів, що не поновлюються.

Ефективність міждержавного співробітництва залежить від багатьох чинників, утому числі від:

• обміну науковою інформацією, проведення спільних досліджень, розробки наукових прогнозів щодо несприятливих змін глобального клімату і природних ресурсів;

• поширення досвіду і методики здійснення контролю за правопорушеннями у сфері навколишнього середовища;

• застосування ринкових механізмів для запобігання шкоди природі (податкових пільг, кредитів, системи штрафів та ін.);

• узгодження національної політики окремих держав в екологічній сфері;

• механізму взаємодії держав у надзвичайних екологічних обставинах;

Таким чином, співробітництво держав обумовлене взаємозалежністю усіх країн світу і визнанням людських цінностей головними орієнтирами у міждержавному спілкуванні.

Проте на міжнародній арені спостерігається не тільки співробітництво, але і суперництво держав, що визначається рівнем їхньої конкурентноздатності. Отже, констатуючи наявність багатьох можливостей для співробітництва між державами в різноманітних сферах, не можна в той же час заперечити і взаємовиключні інтереси, суперечливу складність сучасного світу.

Завершуючи характеристику функцій сучасних держав, варто вказати на такі тенденції в їхньому розвитку:

1) функції держави розширюються, як і сфери охоплення державним впливом життя суспільства. При цьому деякі функції переростають внутрішньодержавну значимість (екологічна, функція охорони і захисту прав людини) і стають зовнішніми;

2)кардинально змінюється зміст багатьох функцій, що обумовлено метою формування нової демократичної державності;

3)затверджується пріоритет загал ьносоціальних, гуманістичних засад у функціонуванні держави;

4)зростає національна і соціальна цінність держави, що визначається тим, що вона є джерелом стійкого правопорядку і безпеки суспільства, головним захисником прав і свобод людини; виступає арбітром у соціальних, у тому числі національних, конфліктах; має унікальні засоби керівництва; формує правовий клімату суспільстві.

Види та класифікація функцій держави

Розглядаючи функції держави, їх зміст, поняття, буде досить невірно залишити без уваги види функцій. Оскільки, зі змісту функцій стає зрозумілим, що вони групуються за певними ознаками та можуть класифікуватися. У зв’язку з цим, доцільно провести приблизне групування функцій держави на види та скласти їх класифікацію.

Оскільки функції держави мають певну тривалість дії, спрямованість сфери дії, значення для держави та суспільства, то на підставі саме цих ознак можна провести класифікацію функції. Так, вчені за тривалістю дії функції держави поділяють їх на тимчасові, що діють лише для вирішення певних питань, та зникають після досягнення мети, та постійні, що залишаються важливими для держави впродовж всього існування. Тимчасові функції держави виникають на певному етапі розвитку суспільства, можуть з’являтися як на досить тривалий строк, так і никати досить швидко. Яскравим прикладом таких функцій виступають функції спрямовані на подолання стихійного лиха, епідемії, наявності воєнних дій.

Постійні функції держави виникають з початком існування самої держави, при цьому вони частіше всього відносяться до найважливіших функцій та охоплюють декілька сфер діяльності держави.

У зв’язку зі сферою діяльності функцій, їх поділяють на внутрішні та зовнішні функції. З самої назви стає зрозумілим спрямованість цих функцій. Так, внутрішній функції держави не виходять за її кордони. Їх дія та спрямованість відбувається тільки усередині країни. Зовнішні ж, навпаки, спрямовані на відносини за кордоном держави, з іноземними країнами, міжнародними організаціями.

О.Ф. Скакун надає наступну класифікацію функцій держави: «Функції держави за засобами її діяльності: законодавча; виконавча (управлінська); судова; правоохоронна; інформаційна»[2, с. 50]. Як вбачається, така класифікація об’єднує і внутрішні і зовнішні функції держави. Таким чином, основні класифікуючи критерії можуть як об’єднувати певні функції за своїми характеристиками, так і навпаки порушувати цей порядок вносячи нові особливості.

На думку вчених, основний поділ на функції держави потрібно робити з урахуванням сфери діяльності функції, тривалості їх дії та значення для держави. Цей поділ вже було приведено вище, але також, вчені вважають, що такий поділ не є остаточним, тому доцільно розглянути й інші класифікації функцій держави.

Наприклад, «Класифікація функцій держави проводиться також на підставі територіального масштабу, в межах якого вони реалізуються. федеративній державі — це функція федерації в цілому і суб’єктів федерації. В унітарній державі — це функція, здійснювана на території єдиного, лише в адміністративно-територіальному плані поділу держави. У конфедерації — це координуючі функції всього співтовариства (союзу) держав і функції, які реалізуються на території кожного з учасників цього союзу держав»[4, с. 99].

Як вбачається, в залежності від розмірів території функції можуть змінюватися. Доцільно зазначити, що деякі функції держави, можуть трансформуватися в залежності від типу держави. Оскільки, федеративна країна може з часом стати унітарною, а також федеративна країна та унітарна можуть об’єднатися у конфедерацію, то функції цієї країни можуть трансформуватися.

Варто також зазначити, що в будь-якому випадку функції країни будуть виступати основними напрямками її діяльності. Тобто, трансформація функцій держави при зміні територіального поділу чи форми державного управління вказує на постійний розвиток самих функцій держави. Це також підтверджує твердження про постійний розвиток функцій держави, та те, що їх потрібно розглядати у динамічному стані, а не у статичному.

На думку вчених, можливо провести класифікацію функцій держави та підставі типу держави. Зокрема, завдяки цьому функції поділяються за формаційним типом на функції рабовласницької, феодальної, буржуазної, соціалістичної держави. На разі, говорити про таку класифікацію можна в минулому часі, адже вона біла популярна за радянських часів. Недоліком такої класифікації виступає її абсолютизація, лише з класових позицій, та не визнання інших підходів.

Також не потрібно забувати, що функції можна класифікувати в залежності від важливості. Так, виділяють головні функції та похідні. Головні функції держави залежать від ступеню розвитку держави та її спрямованості у конкретному проміжку часу. Зокрема, наразі головними функціями держави є захист прав і свобод людини, економічна, соціальна функції. При цьому пріоритети можуть змінюватися, тому й головні функції можуть з часом перетворитися у похідні чи назавжди зникнути.

Похідні функції — це функції, які мають допоміжний другорядний характер. Вони супроводжують діяльність держави, й хоча не виступають головними, проте без них держава може занепасти. Прикладом похідних функцій виступає функція оподаткування. Без неї країна проіснує деякий час, але діяльність апарату державних органів знищиться, а разом з ними зникне й держава.

Зважаючи на існування подібної класифікації функцій держави, потрібно розуміти, що вона не ідеальна, адже можливості провести чітку грань між важливістю функцій держави не має жоден вчений. Виокремлення тієї чи іншої функції держави призведе до однобокості розвитку, а це в свою чергу так чи інакше зруйнує країну. Функції держави потрібно розглядати в своїй сукупності з наданням лише номінального пріоритету, але загальна картина повинна складатися досить гармонійно.

Однією з класифікацій виступає поділ функцій на загальносоціальні і захисту групових інтересів.

«Загальносоціальні функції — це такі напрямки діяльності держави, які є довготривалими, спрямованими на задоволення інтересів суспільства в цілому, всіх його верств. У юридичній літературі радянського періоду вважалося аксіомою, що нема і не може бути надкласових, тобто загальносоціальних функцій. Такий підхід суперечив очевидному факту: в суспільстві можливі не тільки боротьба, а й взаємодія і співробітництво різних класів, соціальних груп, окремих прошарків населення, чиї загальні справи й інтереси реалізуються державою. Як суб’єкт загальносоціальної діяльності держава виступає механізмом управління загальними справами суспільства»[5]. Історія підтверджує наявність саме загальних функцій держави, зокрема, для врожаю, на теренах Сходу, жителі країни об’єднувались для будування та підтримання земле зрошувальних споруд. Така діяльність стала для них національною, не окремою для кожного, а для всіх разом.

Сьогодні загальносоціальною функцією можна вважати, наприклад, функцію втручання у ринкові відносини. Завдяки їй відбувається перерозподіл державного багатства, відбувається підвищення матеріального стану жителів країни.

«Загальносоціальні функції характеризують діяльність сучасної держави в галузі захисту прав і свобод людини в демографічній, космічній сферах та в інших сучасних глобальних державних сферах. Вони є великим демократичним потенціалом і спрямовані на задоволення інтересів всього суспільства, забезпечення суспільного розвитку на основі норм і принципів демократії, особистої безпеки і свободи громадян»[5].

Разом з тим, у світі поруч із загальносоціальними функціями існували функції захисту групових інтересів. «Вони являють собою такі напрямки діяльності держави, що якнайповніше спрямовані на вираження й задоволення інтересів певних соціальних сил — правлячих угрупувань, за якими стоять ті верстви населення, які становлять соціальну базу здійснення державної влади. Держава використовується панівною елітою як владна політична організація правлячої соціальної групи в цілях обслуговування її інтересів. В таких випадках державні функції спрямовуються на утримання населення в тих політичних і правових рамках, які вигідні правлячій еліті. При цьому використовуються різні методи — стримування, виховання, прямого подавлення підвладних та ін. »[5].

Наприкінці ХХ століття такі функції відійшли на другий план через появу нового класу та зменшення існуючих суперечностей у суспільстві.

Однією з панівних класифікацій функцій держави виступає їх поділ на внутрішні та зовнішні функції. В залежності від спрямованості та поширення на території країни чи за її межами, такі функції то з’являються, то зникають.

Потрібно також зазначити, що у вчених немає єдиної думки щодо переліку внутрішніх та зовнішніх функцій. «Так, В. Хропанюк внутрішніми функціями вважає економічну, соціальну, фінансового контролю, охорони правопорядку та екологічну (природоохоронну), а зовнішніми — взаємовигідну співпрацю з іншими державами світового співтовариства та оборону країни від нападу ззовні, М. Байтін та І. Сєнякін до внутрішніх функцій держави зараховують економічну; екологічну; функцію розвитку культури, науки та освіти, а до зовнішніх — оборону країни; забезпечення миру та світового порядку. М. Марченко, у свою чергу, як основні внутрішні функції визначає економічну; соціальну; розвитку культури, науки та освіти; оподаткування та збору податків; екологічну; охорони прав та свобод громадян, усіх форм власності, правопорядку, а як зовнішні — функцію оборони країни, забезпечення миру та підтримання світового порядку, співпраці та зміцнення зв’язків з країнами СНД, інтеграції в світову економіку та співпраці з іншими країнами у розв’язанні глобальних проблем» [6].

Не секрет, що серед вчених існує класифікація функцій держави за принципом поділу влади на законодавчу (правотворчу), управлінську та судову, котрі відображають певні сфери реалізації державної влади, і здійснюються, як правило, сукупністю органів, що належать до тієї чи тієї гілки влади — законодавчої, виконавчої чи судової (Л. Морозова), а деякі за цим же принципом поділяють функції на законодавчу, адміністративну та правоохоронну функції держави (О. Ющик). З аналізу цих класифікацій можна зробити висновок, що за одним й тим самим критерієм існує можливість зробити не одну, а декілька класифікацій, що вказує на багатогранність функцій та їх різноманітний характер.

При проведенні класифікації функцій держав, В.Лазарев наголошує на єдності всіх функцій держав, тобто, він виокремлює чотири головні функції, що зустрічаються не тільки в одній конкретно взятій країні,а в усіх. Зокрема, на думку вченого, можна виокремити економічну, політичну, соціальну, ідеологічну.

Спираючись на Конституцію України можна підкреслити, що головною функцією України є забезпечення діяльності людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканості і безпеки. При цьому діяльність держави поділяється також на внутрішню та зовнішню, за аналогією можна провести поділ функцій української держави на внутрішні та зовнішні. Хоча виокремлення серед них важливих та неважливих буде хибним.

Говорячи про класифікацію функцій держави можна прийти до висновку, що класифікація функцій держави за сферами її діяльності недосконала, оскільки зв’язок між функціями держави та сферами її діяльності є лише переважним, а не абсолютним: одна і та сама функція може проявлятися в різних сферах державної діяльності.

Зокрема у наведеній вище класифікації В. Лазарева єдиний правоохоронний напрям діяльності держави поділено на кілька функцій, а саме: в економічній — охорона усіх форм власності, в політичній — забезпечення державної та суспільної безпеки, в соціальній — охорона прав та свобод усього населення чи його частини.

Аналізуючи вище наведене, можна дійти наступних висновків, по-перше, поняття функції держави хоча й приведено до більш-менш єдиного, але до сих пір зазнає змін, при цьому у саме цих змінах та непорозуміннях й проявляється справжній характер функцій держави, їх динамічність. По-друге, функції держави неможливо розглядати у якості статичного поняття, вони весь час зазнають змін, хоча ці зміни можуть відбуватися не досить різко та швидко, проте відбуваються завжди.

По-третє, зміст функцій держави виступає множиною однорідних постійних дій, через які держава здійснює вплив на ті чи інші сфери суспільного життя, при цьому відбувається розкриття соціального призначення функції. За своєю єдністю функції дають уявлення про саму державу, динаміку її розвитку, наявність чи відсутність змін в устрої держави та розвитку.

Стосовно класифікації функцій держави потрібно наголосити на відсутності єдності і в цьому питанні. Одні вчені схиляються до єдності класифікації, зокрема поділу функцій на чотири основні функції, інші — наголошують на різноманітності функцій. При цьому можливе існування тих чи інших функцій у їх сукупності та роздрібленості. Найбільшу критику зазнав поділ функцій держави на основні та неосновні. При цьому вчені наголошували, що такий поділ призводить до непорозуміння. Адже неможливо визначити які саме основні напрямки діяльності держави виступають у ролі неосновних.

Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter




Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *